- Як ти потрапив у Пульсар?
- Минулий сезон я закінчив у дублі южненського Хіміка, і постало питання, де продовжувати грати. У міжсезоння пройшов всі збори з основним складом Хіміка, та після них мені сказали, що я не потрапляю до складу. На підготовчому етапі нас було 16, а залишалося лише 14. Ось мені відразу запропонували пограти у вищій лізі, виступаючи за Хімік-2. Та я вирішив, що сам пошукаю собі команду. Мені не суперечили, коли я зв'язався з тренером Пульсара, який запросив на тренувальні ігри з білоруським ОЗАА. Відіграв обидва матчі, й наставники рівненської команди сказали, щоб приїжджав з документами орендного договору. Так я і став пульсарівцем. Але права на мене належать, як і раніше, Хіміку.
- Відразу прижився в команді?
- Команда гарна, тренер відмінний, атмосфера непогана - усі відразу здружилися. Пульсар, можна сказати, - це сплав з дос¬віду і молодості, але при цьому всі добре і приємно спілкуються.
- Цього року екс-пульсарівець Вадим Коваль теж проходив збори з Хіміком...
- Так. Але зараз, наскільки мені відомо, у нього смуга травм і хвороб. Коли ми проходили тренувальні збори, він показав себе досить непогано. Та проблеми зі здоров'ям трохи підкосили.
- Розкажи про себе.
- Родом я з Тирасполя. До речі, як і чимало інших молодих гравців южненского клубу: обоє Мякініни (Сергій і Вадим), Олександр Кольченко, Станіслав Завадський. А ось Юрій Фрасенюк, який також грав у Пульсарі - з Кишинева. Ми усі, тираспольскі, починали в одного тренера - Олександра Івановича Яковенка. Захопився баскетболом, мабуть, як і більшість хлопців: прийшов тренер на урок фізкультури до школи, запросив прийти на тренування. Ось так і став займатися.
- Стежиш за чемпіонатом у своїй країні?
- У Молдові є дві ліги - А і Б, проте команди досить слабкі. Так, у Бендерах вже немає команди "Флоаре", яка колись грала навіть у вищій лізі України, із неї вийшло чимало вправних гравців.
- Яка твоя улюблена робота на майданчику?
- В основному треба відпрацьовувати в захисті й усе. Спрацюєш у захисті - прийде і напад. Мені казали, коли запрошували, що у Дмитра Дятловського (мого попередника на позиції атакуючого захисника) гарний триочковий кидок. Та у нього був і недолік - Дмитро не атакував у "проході" під щит. Тому від мене вимагають і триочкові кидки, і проходи, тому що тепер з одним кидком сильно не заграєш. Якщо тебе "закриють", то навіть із хорошим кидком багато очок не набереш.
- Чого не вистачило команді у двох попередніх іграх?
- У грі з БК Київ, як і, напевно, в грі з МБК Миколаїв, нам трішки забракло лавки. Так ми боролися, ми вигравали перед останньою чвертю, проте не вистачило сил. Нас - через травми і хвороби - замало. Хоча тренери і робили своєчасні заміни, проте все одно грати силами 7-8 чоловік, як би вони не тягнули гру, важко.
- Чи є в тебе баскетбольні кумири?
- В дитинстві, напевно, як і в більшості, ним був Майкл Джордан. Але коли подорослішав, побачив, що зараз багато гарних гравців. На даний момент кумирів нема, хоча тепер мені більше подобається європейський баскетбол. Коли дивишся ігри, береш для себе щось нове, щось цікаве, і на заокеанських зірок уже так і не звертаєш уваги.
- Як проводиш вільний від баскетболу час?
- В основному вдома - дивлюся фільми. Проте не проти сходити у кінотеатр, зіграти у боулінг чи більярд. Загалом, віддаю перевагу активному відпочинку.
- Як тобі місто? Ти сам живеш?
- Хоча й живу тут вже більше двох місяців, проте особливо нема часу містом гуляти. Я мешкаю неподалік від спорткомплексу, на Князя Романа, то й більше часу проводжу у цьому районі. Звичайно, центром Рівного погуляв, місто сподобалося, красиве. Думаю, ще буде чимало часу, щоб детально познайомитися з ним.
