- Ігоре, Ви є вихованцем криворізького баскетболу, розкажіть, будь ласка, про свій шлях від дитячої школи до основного складу БК Кривбасбаскет.
- Мені в житті дуже пощастило. У мене з самого раннього дитинства був хороший тренер Сергієнко Людмила Олександрівна. Вона тренувала мене до восьмого класу. Потім мене забрали у спецклас школи № 17. Там я вже грав, так би мовити, під егідою «Кривбасбаскета», у юнацькій лізі. Далі мене помітили тренери, і почали підпускати до першої ліги, а далі вже й до вищої ліги. У "вишці" я грав близько трьох років. Коли біля керма Кривбасбаскета став Звєздан Мітровіч, у моїй кар'єрі відбулися карколомні зміни. Саме Звєздан підтягнув мене до основи, де я зміг закріпиться. Спасибі йому за це, буду працювати далі, виправдовуючи аванси на свій рахунок.
- Як Вам грається, тренується в Кривбасбаскет, Ви себе комфортно почуваєте в команді?
- Не зовсім все просто. Я молодий баскетболіст, мені потрібно дуже багато працювати над собою, старатися на тренуваннях, іграх. Тренер багато чого від мене вимагає. Але якщо все виконувати правильно, то грати і тренуватися завжди легше. Головне – робити менше помилок. А так, в команді мені дуже подобається. У нас всі хлопці веселі, також і тренер підтримує позитивну атмосферу.
- Чи достатньо Ви проводите часу на ігровому майданчику, або ж Вам хочеться грати більше?
- Звичайно ж, хочеться грати більше. Я молодий і повний сил. Але я бачу сам зі своїх помилок, що іноді тренер навіть перетримує мене у грі. Буду працювати над своєю майстерністю, у мене ще все попереду.
- Розкажіть про Вашошого головного тренера Звєздана Мітровіча, Ваше ставлення до нього?
- Коли йде гра, або команда тренується, це одна людина, а поза баскетболом він зовсім інший. Це дуже хороший тренер. На тренуваннях багато часу приділяємо техніці. Як людина він дуже веселий. Може пожартувати над тобою чи над кимось іншим. Я мало зустрічав у своєму житті таких тренерів. Звэздан дуже позитивний і життєрадісний. Він одне ціле і як людина, і як тренер. Іноді буває таке, що хороша людина, але як тренер не дуже або навпаки.
- Ваші плани на майбутнє?
- Що стосується особистої кар'єри, то хочеться добре грати в цій команді. А що буде далі, життя покаже. Я вважаю, що головне працювати над собою, і це обов'язково воздасться.
- Як команда буде готуватися до гри з Ферро-ЗНТУ?
- У нас за планом завтра тренування. Будемо серйозно налаштовуватися, тому що суперник дуже непогано показав себе в останніх іграх. Про це свідчить лише одна поразка команди в нинішньому сезоні.
- Чи любить Ваша сім'я баскетбол?
- Моя мама не любить баскетбол взагалі. Вона дуже рідко приходить на ігри, хоча дуже вболіває за мене і переживає. Просто вона не розуміє цей вид спорту. А так всім подобається. Брат мій приходить повболівати за мене, підбадьорює у важких ситуаціях. Моя дівчина завжди мене підтримує.
- Ви не одружені, але у Вас є дівчина, чи не збираєтеся щось змінити?
- Поки що ні. Я ще молодий і вона теж. Ми повинні реалізувати себе. Життя покаже, не хочу загадувати наперед.
