- Як прокоментуєш останній матч Говерли проти львівської Політехніки?
- Всі ми знаємо, що в баскетбол грають 40 хвилин. Ми грали сьогодні, мабуть, 30 хвилин. Просто провалили другу чверть, після того, як вигравали з різницею у десять очок. Кінець першої половини відіграли дуже погано, дозволивш супернику забити багато легких м’ячів. Це, фактично, й вирішило подальший перебіг матчу. Хоча вкрай хотілося перемогти, адже ми вже дуже скучили за перемогами.
- Наприкінці гри ти мало не самотужки намагався виправити скрутне становище івано-франківського клубу. Чому до твоїх старань не приєдналися партнери?
- Просто деякі гравці раніше ніж потрібно опустили голову, а треба було навпаки – битися до кінця. І, навіть якщо і програвати, то програвати достойно.
- Як гадаєш, чому Говерлі й досі не вдається знайти свою гру?
- Виходить, що в нашому клубі грають імениті гравці, але ніяк не виходить заграти разом. Через це не завжди показуємо хороший рівень баскетболу, чого від нас чекають вболівальники, тренер, керівництво клубу.
- Чи не здається тобі, що на виїзді команда виступає краще ніж дома?
- Цілком погоджуюся з цим спостереженням. Навіть не знаю, чому так відбувається, можливо, на нас тисне відповідальність за результат, а також бажання перемогти перед своїми вболівальниками. Я не скажу, що у Львові сильна команда. Ми повинні були перемагати Політехніку, а також Ферро-ЗНТУ у чемпіонаті. Це стовідсотково! На жаль, поступилися, у таких важливих для нашого клубу поєдинках.
- Особисто для тебе, як екс-гравця Політехніки, матч проти львів’ян був принциповим?
- Знаєте, я грав у таких країнах, де дербі набагато більше цінуються, ніж тут. Тобто відчуття, що цей матч є суперпринциповим, відверто кажучи, не відчував. Так само не відчував особливої принциповості, граючи проти своєї колишньої команди. Адже в Політехніці, порівняно з минулим роком, залишилися тільки Савицький та Зубрицький.
- Разом із тим ти вже не перший раз граєш проти Михайла Уваліна...
- Саме так, проти нинішнього наставника львів’ян я граю вже четвертий або п’ятий рік поспіль. Грав проти нього два роки тому у Польщі, ще раніше – у Белграді. Можливо саме проти нього, а не проти Політехніки, мені було принципово грати в цьому матчі, адже у нас з Уваліним досить цікаві відносини. Але вище за всяку принциповість було, все ж таки, бажання перемогти.
