Так не повинно було статися.
Стівен Джеррард не міг підвести Ліверпуль в своєму останньому матчі проти Манчестер Юнайтед. Халл Сіті не відігравав два голи у Челсі лише для того, щоб пропустити третій після першого ж дотику до м’яча Лоїка Ремі. Нападники Бернлі ще в першому таймі повинні були забезпечувати команді перевагу у протистоянні з 38-річним резервним голкіпером Саутгемптона.
Однак усе пішло шкереберть.
Канонічна догма говорить про те, що в футболі не варто шукати логіки. Але чи правильно це? Певна річ, реноме найпопулярнішого спорту на планеті футбол великою мірою заслужив завдяки своїй непередбачуваності. Цілі покоління вболівальників, які закохалися в цю гру після барселонського або стамбульського фіналу Ліги чемпіонів, є найкращим тому прикладом. Трохи менш показовим, але від цього не менш важливим, насправді, є той факт, що футбол залишається чи не найбільш старомодним видом спорту з точки зору введення нових технологій. А отже, його непередбачуваність пояснюється і нетипово великим (принаймні в порівнянні з іншими олімпійськими видами спорту) значенням людського фактору у сфері регулювання ключових правил. Яка вже тут логіка, якщо сильні футбольного світу продовжують наполягати на тому, що "збереження природності гри" і "непередбачуваний людський фактор" є для них набагато важливішими, ніж мінімізація помилок арбітрів через введення відеоповторів.
Спортивна логіка визначає здебільшого одну закономірність: перемоги найкращого в рівних умовахОднак ті, хто розмежовує футбол із логікою, зазвичай мають на увазі дещо інше. Найчастіше – розбіжності між прогнозованим ними сценарієм матчу і реальним ходом гри. Адже, якщо Челсі сильніший за Халл, то перемога Халла у такому разі стане несподіванкою. Логіка не може допустити, що аутсайдер переможе в матчі проти фаворита. У випадку ж, якщо таке трапиться, Жозе Моурінью завжди може повторити на післяматчевій конференції, що логіці в футболі не місце.
Правда, однак, полягає в тому, що саме поняття "спорт" передбачає в собі особливе трактування логічних законів. Так, олімпійське гасло говорить про те, що перемагати повинен найсильніший. І так, у загальному розумінні воно не суперечить умовному поділу на аутсайдерів і фаворитів. Проте справжнє спортивне змагання відзначається не тільки цим. За своєю природою спорт є рівним для всіх, або, позичаючи формулювання у того ж Моурінью, меритократичним. А це означає, що кожен із суперників розпочинає змагання в однакових умовах і має однакові шанси на перемогу, сама ж боротьба відсуває на тло решту другорядних чинників, серед яких не лише котирування букмекерів, а й чутливі питання статі, раси, статусу тощо. Тому спортивна логіка (вибачайте вже за настільки вільне трактування надзвичайно серйозної науки) визначає здебільшого одну закономірність: перемоги найкращого в рівних умовах.
Поступова перевага розважальної складової запустила невідворотний процес – трактування футбольних матчів за канонами шоуРозібравшись із принципами непередбачуваності та меритократії, ми нарешті можемо перейти до того розуміння "футбольної логіки", яке вкладають у його зміст усі, хто розчарувався в логічних закономірностях у межах спорту номер один. Із поняттям "спорт", утім, воно має не так уже й багато спільного.
Річ у тім, що стрімка популяризація і комерціалізація футболу, яка почалась чи то після першого рекламного контракту ФІФА з Coca-Cola, чи то як наслідок появи телетрансляцій, назавжди змінила не лише базові засади футбольного бізнесу, а й наші уявлення про гру. Процес, який впливав на неї упродовж кількох десятиліть, безсумнівно, дозволив футболу відчутно розширити свої кордони, але настільки ж очевидно і те, що він остаточно розмив межу між двома іпостасями футболу – змагальним спортом та яскравим шоу. Поступова ж перевага розважальної складової (принаймні у тому, що стосується сприйняття гри публікою) запустила інший невідворотний процес – трактування футбольних матчів за канонами шоу.
Ви могли цього не помітити, але футбольний світ давно вже звик до понять "історія" та "наратив". Кожен захоплюючий епізод (ще один новомодний термін!) на футбольному полі публіка схильна оцінювати за критеріями видовища, а найкращим описом напруженого закінчення матчу залишається епітет "драматична розв’язка". Зрозуміло, що в цьому контексті логіка діятиме зовсім іншим чином, а типовий аутсайдер за такими правилами матиме навіть більше шансів на перемогу, ніж фаворит – у стрічках на спортивну тему, які ми починаємо проектувати на власне спорт, трапляється ж саме так.
Надзвичайно важливо чітко розмежовувати власне спорт від розваги, на яку він поступово перетворюється
"Це було майже настільки ж цікаво, як перегляд фільму", – коментував на тижні гру Челсі – ПСЖ голлівудський актор Віґґо Мортенсен. Не найкраще формулювання, погодьтесь. У межах же суперечки про перевагу традиційної драми над незаскриптованою це взагалі звучить як оголошення війни. Однак уже той факт, що хтось наважується порівнювати ці дві кардинально протилежні за своєю суттю дисципліни, говорить багато про що. Інша справа, що футбол не обов’язково сприймати саме так.
Історія Стівена Джеррарда вийшла б набагато більш привабливою, якби у своїй останній грі проти Манчестер Юнайтед він допоміг Ліверпулю здолати принципового суперника. З іншого боку, якби він не був вилучений з поля після сорока однієї секунди по виході на заміну, його історія не вийшла б настільки драматичною. Обидва ці підходи ілюструють проблему якомога яскравіше: вони не мають нічого спільного зі спортивною складовою, а розглядають цей момент із точки зору типового глядача реаліті-шоу. Підкопати дещо глибше і помітити, що на другий тайм мотивований Джеррард виходив із наміром додати своїй команді агресивності (до перерви Ліверпуль виглядав відверто беззубо і мало що зміг протиставити компактному і різкому супернику), схоже, було зайвим. І хоча набагато краще цю думку ілюструє його перший контакт із Матою, а не невиправданий фол на Еррері, настільки уважно за такими епізодами масовий глядач стежити не буде. Футбол як шоу взагалі не потребує зайвої уваги.
"Вони хочуть бути нами, а ми хочемо стати ними", – підкреслює зв’язок між спортсменами та селебрітіз провідний американський хіп-хоп виконавець, зрештою називаючи його "синонімічним". На прикладі заокеанських видів спорту ми можемо пересвідчитися, що нічого критичного у таких тенденціях немає, але при цьому надзвичайно важливо чітко розмежовувати власне спорт від розваги, на яку він поступово перетворюється. А поки ж краще насолоджуватися тим, що гра може дарувати нам стільки яскравих і незабутніх вражень.
